Сценарій лялькового спектаклю

Сцена. Полянка. Квіти. Музичний вступ. Дуже сумний йде пес Бобчик.

Бобчик: Вже цілих два дні шукаю і ніяк не можу знайти друга. Ні, немає. У всіх друзі є, а у мене немає. Піду шукати.

Музичний вступ. З'являється Кицька, важко зітхає.

Кицька: Тільки в мене немає ні друга, ні подружки, ну, хто, скажіть, хто буде дружити з такою гидкою, а ? ( Стрибає з тиночка )

З'являється пес.

Бобчик: Все марно! Не можу знайти! Не буде у мене ніколи друга. У Бобра бобрята, сім'я велика, йому не до мене. А у Лелеки - лелеченята , клопоту повна голова: годувати треба. ( Зітхає )

Вчора зустрів Ослика, кажу йому : "Давай дружити", а він мені: "Всім ти, Песик хороший, але вже дуже маленький, ось підростеш в половину мене, тоді й подружимося".

Як же я виросту,собаки такими великими не бувають. ( Плаче, сідає на бережок, сльози капають в ставок )

Кицька: Мяу... хто це тут рюмсає? Ти, Песик?

Бобчик: Я.

Кицька: Мяу... про що плачеш? Чи біда яка?

Бобчик: Ой, біда, Кицька, біда. У всякого порядного звіра є друг, а мене нема. Два дні шукав, і все без толку!

Кицька: Два дні - це що! ( Зітхає ) У мене ось теж друга нема, так я вже цілий тиждень шукаю. А, давай разом шукати!

Бобчик: А як?

Кицька: А так. Я наліво по берегу піду, а ти праворуч. Я кого зустріну, буду про тебе гарне говорити, а ти про мене. Мовляв, непогана така Кицька. Добра, чуйна, чуйна. ( Зітхає )

Бобчик: Ну, молодець, придумала! Це про себе хороше говорити, якось ніяково, а про тебе я таке наговорю! Пока, до зустрічі!

Побігли в різні боки.

ВЕДУЧИЙ: Минув тиждень і ще тиждень, а Песик і Кицька всі бігали і шукали один одному друзів. А на їх галявині зібралися... ( Верблюд, Осел і Змія )

Верблюд: Зустрічаю Кицьку днями, а вона мені каже: "Слухай, Вовк, подружися з Песиком, ти навіть не уявляєш, який хороший, вірний, він буде тобі справжнім другом до смерті".

Ослик: А я Песика зустрів, він мені теж саме про Кицьку каже, що вона і талановита, і весела, і що, коли співає - заслухаєшся...

Верблюд: А, для чого вони це все говорять, а? Ніяк не зрозумію?

Ослик: Хоча, а, що тут незрозумілого? Друзів вони шукають одне для одного. Дурні! Не розуміють, що вже знайшли.

Змія: Шшшш. Де це бачено, щоб звірі друзів шукали, а?

Верблюд: Так ми ж дружимо.

Змія: Шшшш. Ось не поділите конфетки і вся дружба.

Ослик: Дурна ти, Змія. У тебе - то вже точно ніколи не буде ні одного друга.

Змія: Шшшш.... А навіщо він мені, друг...? Мені і одній добре!

Вибігають Песик і Кицька.

Змія: Шшшш! Ось вони голубчики, з'явилися.

Верблюд: А ми вас от саме чекаємо!

Бобчик і Кицька: А ... А, що ми поганого зробили?

Ослик: Та не бійтеся, підійдіть ближче. Поговорити треба. Нумо, поясніть нам, що це ви все по лісі бігаєте, агітацію якусь розводите! Чого прагнете? Що шукаєте?

Змія: Шшшш. Відповідайте, відповідайте, голубчики. Бігають по лісу. Хвалять один одного. Песик сміливий, відчайдушний, ха -ха -ха сміливий. А Песик про Кицьку каже : "Весела, добра ..." Ну прямо обхохочешься ... Весела!

Верблюд: А, ти помовч ... тріскачка, ( до Песика). Ну, кажи, Бобчик, що ти по лісу бігаєш?

Бобчик: Я для Кицьки друга шукаю.

Кицька: А я для Песика. А, що не можна?

Ослик: Ну чому, не можна. Можна! Але ж дурні звірі. Ви вже давно знайшли те що шукали. І у тебе, Песик, є друг і у тебе, Кицька.

Бобчик: Як це?

Ослик: А, ось так. Ти Бобчик друг - Кицьки. А вона - твій друг.

Бобчик: Слухай, Кицька, а може дійсно так? Чого нам шукати. Якщо я не противний, візьми мене в друзі на все життя... Мені особисто з тобою добре.

Кицька: ( Зніяковіло ) І мені з тобою добре. Тільки я думаю, що я така....

Бобчик: ( Махає лапками ) Так, що ти, що ти! Я ось тобі, може, скоро навіть кісточку принесу. У мене там..., прихована. ( Обіймає Кицьку )

Кицька: ( Радісно ) А, я ... А, я .... А, я тебе мявкати навчу, хочеш, а?

Бобчик: (Щасливий ) Ще б! Мявкати! Ось здорово! Звичайно, хочу!

Змія: Шшшш. Триста років живу і ніколи не чула, щоб поважаючий себе Пес дружив з якоюсь там Кицькою. Яка ганьба –ш-ш. Ти б ще з рибою дружбу завів. Ха -ха -ха. У лісі все обрегочуться. Вовк, Лисиця дружать з Козленком, Песик із Кицькою. Ну, де це бачено, а?

Верблюд: А, ти б і рада з ким – не будь дружити. Уповзай звідси.

Змія: По –ду – маєш друзі... Навіщо вони мені? Я без них проживу.

Ослик: Ні! Не проживеш. Ні звір, ні птах, ніхто не зможе жити один. Коли всі разом, нічого не страшно. Адже друзі завжди допоможуть! А, давайте всі разом дружити?

ВСІ: Давайте, давайте!

Верблюд: Бобчик шукав собі друга і знайшов. І все-таки, хто хоче мати друзів, той їх обов'язково знайде!